Популярність кави
Кавове дерево - вічнозелена рослина заввишки 5-10 м (у культурі максимально - 3 м) зі шкірястими листками та білими квітками із запахом жасмину, з яких утворюється плід - ягода червоного або фіолетово-синього кольору з двома насінинами в соковитій м'якоті - «кавові зерна», з яких готують каву. Цвіте протягом усього року. Нестиглі зернята мають сіро-зелений колір.
Належить кавове дерево до родини Маренові, розповсюджене у тропіках Східної півкулі й Африці. Його вічнозелені або листопадні дерева та чагарники утворюють хащі в Ефіопії та долинах річок Абіссінського нагір'я. Кавові дерева тут ростуть усюди - вздовж доріг та вулиць, на подвір'ях будинків, шкіл, лікарень і, звичайно, будь-якому гостю тут пропонують чашку кави.
Точно невідомо, коли людина вперше почала використовувати зерна кави. У XIV-XV ст. на Аравійському півострові виведено культурні сорти цієї рослини. З тих часів кавове дерево поширилося на інших континентах і визначає прибуток деяких країн. Щоб дійти до нашого столу кавові плоди здійснюють дивовижні мандрівки: в кошиках на плечах робітників, у мішках на транспортних засобах, через моря і океани у величезних паках на пароплавах, через полиці магазинів і нарешті через руки людини, яка готує її для вживання.
За часів турецького владарювання в Малій Азії кава швидко стала популярною по всій Туреччині, а згодом і в усіх сусідніх країнах. Мусульманське духовенство оголошувало каві справжню війну, щоб кав’ярні не відволікали правовірних від мечетей та поклоніння аллаху. Але популярність кави все-таки зростала. На сьогоднішній день другою батьківщиною кави стала Бразилія, адже 75% експорту цієї країни становить кава. Від її урожаю залежить уся економіка країни.
Відомо, що до Європи кава потрапила та набула популярності у ХVІІ ст.. Вперше про неї дізналися від італійського лікаря, котрий супроводжував венеціанське посольство до Єгипту. Вирощуванням кавових дерев європейці завдячують голландцям, які привезли цю рослину із Аравії до Індонезії у ХVІ ст.., де дерева швидко прижилися. До Росії кава була завезена як лікувальний засіб для царя Олексія Михайловича, що був прописаний «против насморков и главоболений». Після цього вона стала престижним напоєм вельможних осіб.
На сьогоднішній день Бразилія і Колумбія - основні світові виробники кави. Більшість плантацій розташовані на південному сході Бразилії, де налічується майже 3 млн. кавових дерев. Для Уганди та Сальвадору кавове дерево також провідна культура сільського господарства.
Приготування кавового напою в Ефіопії: у центрі кав’ярні стоїть жаровня на вугіллі, чорний скляний глечик, каструля з водою, тарілка із зернами кави і дерев'яна ступка з товкачем. Дві дівчини в національних сукнях готують напій. Одна з них у спеціальній кадильниці готує пахощі. Друга смажить на вугіллі свіжі зерна зеленого кольору, попередньо вимивши їх та безперервно помішуючи. Хвилин за сім насінини стають золотаво-коричневими. Дівчата ретельно розтирають їх у ступці, висипають в глечик (джбану) і, заливши сирою водою, ставлять на жаровню. Через кілька хвилин над вузькою шийкою джбани з'являється блакитний пар, а потім пінка. Після того, як кава трішки відстоялася, її урочисто наливають в чашку, прикрашаючи гілочкою м'яти. Напій стає настільки ароматним, чудово гіркуватим і освіжаючим.
А ось як готують каву в країнах Ближнього Сходу, адже у Сирії та Лівії з ранку до вечора п'ють каву. Немає хатини, де б не запропонували чашечку кави: тільки на самому дні чашки трішки коричневої рідини, лизнувши якої, відчувається нестерпна гіркота. Вона швидко проходить, а через деякий час з людиною починає відбуватися щось незвичне: незвичайна бадьорість і легкість,прилив сил, навіть дихається по-іншому. Це краща Геджавська кава (область у Саудівської Аравії, розташована вздовж берегів Червоного моря). А чому її подають так мало? Тому, що якщо випити цієї кави повну чашку, можна померти. Ось, виявляється, які бувають сорти кави.
Щоб зрозуміти які речовини надають каві неповторного смаку та аромату, як вона діє на організм людини, необхідно знати її хімічний склад. Хімія кавового насіння досить складна і до кінця ще не вивчена. Досліджуючи золу, вчені встановили, що в каві містяться сполуки Феруму, Магнію, Калію, присутні елементи - Сульфур, Нітроген, Фосфор, Хлор. Ці елементи входять до складу органічних сполук: білків кофеїну, хлорогенової, нікотинової, хінної, оцтової, яблучної, лимонної кислот і полісахаридів.
Під час смаження кавових зерен відбуваються складні хімічні перетворення. Спочатку випаровується вода і частково розкладаються органічні сполуки. Цукри перетворюються в крохмаль, і насінини стають коричневого кольору, нерозчинні полісахариди розкладаються на більш прості розчинні вуглеводи. Руйнується тригонедін, утворюється нікотинова кислота. Продукти розпаду хлорогенової кислоти, а також понад сімдесят ароматичних речовин надають каві характерного смаку і неповторного букету ароматів. У процесі обжарювання кавові зерна набрякають, оскільки в них утворюється вуглекислий газ, який виконує функцію консерванту аромату.
З усіх зазначених речовин найкраще вивчений кофеїн. А почалося все з того, що 1821 р. німецький хімік Ф.Рунге виділив з кавового екстракту прозорі кристали речовини гіркуватого смаку. Водний розчин цієї речовини за своєю збуджуючою дією в багато разів перевищує кавовий відвар. Розшифрував склад і структуру кофеїну у 1897 р. німецький хімік Фішер. Він отримав кофеїн синтетичним шляхом. Кофеїн - 1,3,7-триметилксантин - алкалоїд, який міститься в насінинах кавового дерева та листях кави. Кава містить понад 30 різних органічних кислот - яблучну, лимонну, оцтову, але найбільше хлорогенової кислоти (від 4 до 5 %). При обжарюванні ця кислота розкладається, утворюючи речовини, що надають каві своєрідного в'яжучого смаку. У кавових зернах міститься і складна органічна речовина танін, яка надає їй гіркого смаку. Але хімія кави вивчена не до кінця, дослідження продовжуються й нині.
Цікаві факти про каву
- Кава як лікувальний засіб застосовувалася в арабській медицині ще в 900-1000 pp. н. е., а її друге народження відбулося після відкриття кофеїну.
- Роком появи кави в Росії вважається 1665 p., коли придворний лікар призначив царю Олексію Михайловичу рецепт - варена кава.
- Перси і турки вважали її ліками, які допомагають проти нежитю і головних болів.
- У результаті багаторічної селекції араби створили один з найкращих сортів «Мокко».
- Бразильська кава зі штатів Ріо і Вікторія має характерний лікарський запах і смак через йодисті сполуки, які є в ґрунті.
- Щоб відновити аромат кави - «оживити» зерна, треба промити їх у холодній воді та просушити в гарячій духовці.
- Уперше спосіб приготування розчинної кави був запропонований 1901 р. японським хіміком, але в той час до цього відкриття поставилися байдуже.
- Там, де цвітуть кавові дерева, бджолиний мед має зовсім незвичний для нас колір.
- У павуків під впливом кофеїну виникає щось подібне неврозу: змінюється закономірність плетіння павутини і виходить хаотичний візерунок.
- Ескіз ілюстрації башти Кодар Люксембурського Палацу, яка стала відомою завдяки книжкам Віктора Гюго, належить руці самого письменника: він намалював її сірником на кавовій гущі, коли снідав в одному з паризьких бістро.
- Хороша кава - чорна, гаряча, як пекельний вогонь, солодка, як поцілунок.
- Найбільше вживають кави країни Латинської Америки, Швеція - 7,3 кг у рік на людину, а найменше у Англії, там п'ють чай.
- Є понад 1000 сортів кави. Ефіопія (аравійський сорт) - Арабіка, Робуста, Харар, Джимо; Бразилія - Сантос, Парана, Мінас; Гвінея - Робуста; Йемен - Мокко; до Мокко додають, бо його дуже мало вирощують, Яффей, Шаркі, Матарі, Хеймі.)
- Посуд, у якому заварюють каву в Турції називають джезва, турка.
- Краще зберігати кавові зерна щільно закритими у скляному посуді.
- Бронзовий пам'ятник кавовому дереву є у Бразилії.
- Прославив каву в своєму творі композитор Бах: Кантата №211.
- Велика і відповідальна справа - правильно приготувати і подати каву.
Ось кілька маленьких порад для приготування смачної кави:
- Один з найважливіших компонентів кави вода повинна бути чистою і свіжою.
- Каву не варять, а заварюють, не доводячи її до кипіння, перед цим заливають вологі зерна холодною водою, тоді під час нагрівання органічні речовини більше екстрагуються водою і смак стає ароматнішим.
- Подають каву в тому посуді, де її готували, або в кав'ярнику. Але наливають не всі чашки відразу, а по одній кожному гостю.
- І нарешті, у кожній країні каву готують по різному. Наприклад, по-східному бразильська кава, кава по-яванськи, кава по-ірландськи, віденська кава, кава з шоколадом, мармурова кава.
Кава широко використовується в геральдиці поряд з пшеницею, рисом, пальмою та дубом. Гілки з плодами цієї рослини можна побачити у гербових вінках Бразилії, Уганди, Сальвадору, Коморських островів.
Історичний шлях кавових зерен до України.
Хто в наш час не знає чудового та запашного напою бадьорості
– чорної кави, здатної надавати організмові нових сил. На
сьогоднішній день в Америці, Азії, Африці, Австралії, островах Океанії сотні і
тисячі квадратних кілометрів займають мальовничі плантації кавових дерев. Ця
рослина невисока 3-5 м
висотою із родини маренових. Назву пов’язують із арабським словом кафва,
що означає вино. Винайдення напою датують по-різному: від ІХ до ХІІ ст.
Цікава та самобутня історія кави. Довгий і тривалий шлях подолали кавові зерна від своєї батьківщини Ефіопії до близько 100 країн світу, де їх сьогодні вирощують. Щоб дійти до нашого столу кавові плоди здійснюють дивовижні мандрівки: в кошиках на плечах робітників, у мішках на транспортних засобах, через моря і океани у величезних паках на кораблях, через полиці магазинів і нарешті через руки людини, яка готує її для вживання.
Батьківщиною кави вважають Ефіопію, а її поширенню сприяли аравійські кочівники та караванники, тому що кожен із них брав у дорогу кавові зерна і все для приготування напою. За часів турецького владарювання в Малій Азії кава швидко стала популярною по всій Туреччині, а згодом і в усіх сусідніх країнах. Мусульманське духовенство оголошувало каві справжню війну, щоб кав’ярні не відволікали правовірних від мечетей та поклоніння аллаху. Але популярність кави все-таки зростала. На сьогоднішній день другою батьківщиною кави стала Бразилія, адже 75% експорту цієї країни становить кава. Від її урожаю залежить уся економіка країни.
Відомо, що до Європи кава потрапила та набула популярності у ХVІІ ст.. Вперше про неї дізналися від італійського лікаря, котрий супроводжував венеціанське посольство до Єгипту
Вирощуванням кавових дерев європейці завдячують голландцям, які привезли цю рослину із Аравії до Індонезії у ХVІ ст.. Дерева швидко прижилися, а одне з них було завезене до Амстердама і висаджене в місцевому ботанічному саду. Рослина прекрасно росла, цвіла і дала плоди. Звідси кава поширилась до інших країн Європи та Південної Америки.
До Росії кава була завезена як лікувальний засіб для царя Олексія Михайловича, що був приписаний «против насморков и главоболений». Після цього вона стала престижним напоєм вельможних осіб.
За історичними даними відкриття першої кав’ярні на Україні було наприкінці ХVІІ ст.. Сталося це так: козак Юрко Кульчицький із Самбора, побувавши у віденському поході польського та козацького війська на чолі із Яном Собеським проти турецького сераскера Мустафи, що обложив 200-тисячним військом Відень, привіз звідти замість срібла-злата кавові зерна. Козаки-побратими глузували з нього, але Кульчицький призвичаїв своїх земляків до пиття кави і незабаром відкрив кав’ярню. Тому, що дивовижні властивості кавового напою козак пізнав ще в турецькій неволі.
Властивості кави визнані у всьому світі, але не можна забувати, що вона буває не тільки чудовим напоєм, але й ліками і, навіть, отрутою. У це важко повірити, але є люди, яким стає погано від самого запаху кави, а декілька ковтків може призвести до збільшення серцебиття, страху, неспокою, головного болю, підвищення АТ, безсоння та шуму у вухах. У деяких країнах, наприклад у Франції та Швеції, остерігались, а інколи і забороняли каву, вважаючи її шкідливою для здоров’я. У Німеччині деякі лікарі вважали, що кава погано впливає на здорову людину. Але незважаючи на це, кількість кав’ярень у світі ставало все більше і більше. Вони були своєрідними культурними осередками, де збирались музиканти, актори, поети… Поступово людей, яким подобався цей чудодійний напій, стало досить багато. Причому, деякі з них уже не могли самостійно облишити вживання кави. Так почалося звикання до кофеїну, який є слабким наркотиком. Але ми знаємо, що більшість людей після чашки кави почувають себе краще, у них поліпшується настрій, зростає працездатність, відчувається прилив сил. Є люди, які можуть випивати по 20-40 чашок кави за день без шкоди здоров’ю. Ще І.І.Мєчніков, вивчаючи проблеми старіння та причини довголіття, описував людей, які пили багато кави і прожили більш ніж 100 років.
На сьогоднішній день зрозуміло, що дія кави на організм індивідуальна. Основним активним інгредієнтом кави є кофеїн. У зернах міститься близько 2,5% - 3% кофеїну, а у кавових напоях набагато менше.
Кавове дерево – приваблива декоративна рослина з розгалудженою кроною. Листки видовжено-ланцетні, трохи хвилясті по краях, блискучі. Квітки ароматні, невеликі, близько 2 см у діаметрі. Плоди – ягоди, які спочатку зелені, потім червоні, а у зрілому вигляді темно-червоні. Зовні схожі на вишні. Збирають плоди вручну, а потім піддають ферментації.
У нашій місцевості кавові рослини можна вирощувати у кімнатних умовах, де вони потребують багато свіжого повітря, непрямого сонячного проміння, помірного поливу у холодний період і щедрого влітку. За ретельного догляду кава рясно цвіте майже цілий рік і добре плодоносить.
Таким чином, шлях кави від її батьківщини і до сьогодення непростий, але це закономірність, інакше ми ніколи б не скуштували такого чудодійного напою.
Цікава та самобутня історія кави. Довгий і тривалий шлях подолали кавові зерна від своєї батьківщини Ефіопії до близько 100 країн світу, де їх сьогодні вирощують. Щоб дійти до нашого столу кавові плоди здійснюють дивовижні мандрівки: в кошиках на плечах робітників, у мішках на транспортних засобах, через моря і океани у величезних паках на кораблях, через полиці магазинів і нарешті через руки людини, яка готує її для вживання.
Батьківщиною кави вважають Ефіопію, а її поширенню сприяли аравійські кочівники та караванники, тому що кожен із них брав у дорогу кавові зерна і все для приготування напою. За часів турецького владарювання в Малій Азії кава швидко стала популярною по всій Туреччині, а згодом і в усіх сусідніх країнах. Мусульманське духовенство оголошувало каві справжню війну, щоб кав’ярні не відволікали правовірних від мечетей та поклоніння аллаху. Але популярність кави все-таки зростала. На сьогоднішній день другою батьківщиною кави стала Бразилія, адже 75% експорту цієї країни становить кава. Від її урожаю залежить уся економіка країни.
Відомо, що до Європи кава потрапила та набула популярності у ХVІІ ст.. Вперше про неї дізналися від італійського лікаря, котрий супроводжував венеціанське посольство до Єгипту
Вирощуванням кавових дерев європейці завдячують голландцям, які привезли цю рослину із Аравії до Індонезії у ХVІ ст.. Дерева швидко прижилися, а одне з них було завезене до Амстердама і висаджене в місцевому ботанічному саду. Рослина прекрасно росла, цвіла і дала плоди. Звідси кава поширилась до інших країн Європи та Південної Америки.
До Росії кава була завезена як лікувальний засіб для царя Олексія Михайловича, що був приписаний «против насморков и главоболений». Після цього вона стала престижним напоєм вельможних осіб.
За історичними даними відкриття першої кав’ярні на Україні було наприкінці ХVІІ ст.. Сталося це так: козак Юрко Кульчицький із Самбора, побувавши у віденському поході польського та козацького війська на чолі із Яном Собеським проти турецького сераскера Мустафи, що обложив 200-тисячним військом Відень, привіз звідти замість срібла-злата кавові зерна. Козаки-побратими глузували з нього, але Кульчицький призвичаїв своїх земляків до пиття кави і незабаром відкрив кав’ярню. Тому, що дивовижні властивості кавового напою козак пізнав ще в турецькій неволі.
Властивості кави визнані у всьому світі, але не можна забувати, що вона буває не тільки чудовим напоєм, але й ліками і, навіть, отрутою. У це важко повірити, але є люди, яким стає погано від самого запаху кави, а декілька ковтків може призвести до збільшення серцебиття, страху, неспокою, головного болю, підвищення АТ, безсоння та шуму у вухах. У деяких країнах, наприклад у Франції та Швеції, остерігались, а інколи і забороняли каву, вважаючи її шкідливою для здоров’я. У Німеччині деякі лікарі вважали, що кава погано впливає на здорову людину. Але незважаючи на це, кількість кав’ярень у світі ставало все більше і більше. Вони були своєрідними культурними осередками, де збирались музиканти, актори, поети… Поступово людей, яким подобався цей чудодійний напій, стало досить багато. Причому, деякі з них уже не могли самостійно облишити вживання кави. Так почалося звикання до кофеїну, який є слабким наркотиком. Але ми знаємо, що більшість людей після чашки кави почувають себе краще, у них поліпшується настрій, зростає працездатність, відчувається прилив сил. Є люди, які можуть випивати по 20-40 чашок кави за день без шкоди здоров’ю. Ще І.І.Мєчніков, вивчаючи проблеми старіння та причини довголіття, описував людей, які пили багато кави і прожили більш ніж 100 років.
На сьогоднішній день зрозуміло, що дія кави на організм індивідуальна. Основним активним інгредієнтом кави є кофеїн. У зернах міститься близько 2,5% - 3% кофеїну, а у кавових напоях набагато менше.
Кавове дерево – приваблива декоративна рослина з розгалудженою кроною. Листки видовжено-ланцетні, трохи хвилясті по краях, блискучі. Квітки ароматні, невеликі, близько 2 см у діаметрі. Плоди – ягоди, які спочатку зелені, потім червоні, а у зрілому вигляді темно-червоні. Зовні схожі на вишні. Збирають плоди вручну, а потім піддають ферментації.
У нашій місцевості кавові рослини можна вирощувати у кімнатних умовах, де вони потребують багато свіжого повітря, непрямого сонячного проміння, помірного поливу у холодний період і щедрого влітку. За ретельного догляду кава рясно цвіте майже цілий рік і добре плодоносить.
Таким чином, шлях кави від її батьківщини і до сьогодення непростий, але це закономірність, інакше ми ніколи б не скуштували такого чудодійного напою.
